Насамперед, повірте в унікальність та неповторність своєї дитини. Вона не є точною копією вас самих.
Приймайте дитину такою, якою вона є: з усіма недоліками, слабостями і достоїнствами.
Не соромтеся демонструвати дитині свою любов.
Не бійтеся «залюбити» малюка: беріть його на коліна, дивіться в очі, обнімайте і цілуйте дитину. Проте пильнуйте, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі й заборони і суворо дотримуйтеся їх. Але в цих межах дайте дитині можливість діяти вільно.
Частіше використовуйте ласку як засіб виховного впливу та заохочення, ніж покарання та осуд.
ПОКАРАННЯ: «ЗА» І «ПРОТИ»
• Покарання – серйозний замах на фізичне та психічне здоров’я дитини.
• Не карайте дитину із запізнення. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.
• Не нагадуйте дитині про «старі гріхи». Не заважайте їй «починати життя спочатку». Інцидент вичерпано!
• Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною свої помилки, вона не повинна сприймати як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.
• Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу.
Коментарi